Екватор нашого спільного проєкту з партнерськими організаціями у Львові та Запоріжжі
Між груднем 2024 року та травнем 2025 року Німецько-український форум та його партнери в Україні реалізували спільний проєкт із психосоціальної підтримки дітей. У Львові та Запоріжжі відбулося понад 35 арт-терапевтичних майстер-класів для дітей та їхніх родин. Метою було за допомогою творчих методів сприяти емоційній стабільності, здатності до самовираження та надії – у повсякденному житті, яке часто позначене втечею, втратою та невизначеністю.
Львів: арт-терапія у сховищі
Наш партнер, Eleos-Lviv, організував 23 арт-терапевтичні майстер-класи для майже 300 учасників – серед них багато внутрішньо переміщених осіб, діти військовослужбовців чи загиблих, а також дошкільнята з мовленнєвими порушеннями чи діагнозами аутизму.
Робота мультипрофесійної команди, що складалася з психолога, арт-терапевта, логопеда, керівництва проєкту та адміністрації, була позначена трьома ключовими викликами:
- Ті самі учасники: багато родин брали участь регулярно, нових спочатку майже не вдавалося залучити. Тому майстер-класи стали мобільними – їх проводили безпосередньо у прихистках, щоб охопити нові сім’ї та дітей.
- Повітряні тривоги та переривання: заняття дедалі частіше переносилися до обладнаного сховища, щоб забезпечити безпеку та безперервність.
- Емоційне виснаження: і команді, і родинам бракувало енергії, тому було запроваджено внутрішні супервізії та зроблено акцент на більш ігрових та інтерактивних форматах.
«Ігрові моменти були не другорядними – вони були центральними. Вони давали силу.»
Після кожного майстер-класу збиралися відгуки, щоб забезпечити якість та гнучко адаптувати формати.
Запоріжжя: творити разом – зцілювати разом
Наш партнер у Запоріжжі, Impuls.UA, організував 24 майстер-класи з понад 360 учасниками, які були спрямовані на вразливі родини – серед них багато внутрішньо переміщених осіб, одинокі матері, діти з інвалідністю та багатодітні сім’ї.
Структура кожного майстер-класу була двоетапною:
- Спочатку матері та діти працювали окремо: жінки брали участь у групових бесідах із психологами, а діти займалися творчими та рухливими вправами.
- Потім усі збиралися разом: під час спільної арт-терапії створювали fluid art, пісочні картини чи декоративні вироби в українському стилі – часто доповнені особистими побажаннями та мріями.
Методично застосовувалися найрізноманітніші підходи: паперові скульптури, інтуїтивне малювання, музична терапія, казкотерапія, нейрографіка та інші.
На завершення кожна родина отримувала невеликі творчі набори для дому, щоб продовжити роботу самостійно. Відгуки були наскрізь зворушливими:
«Чудова арт-терапія – розмова з психологом дарує життєву силу.»
«Ми, як завжди, у захваті. Тут тепло, дружньо, позитивно. Дякуємо, що ви є!»
Що залишається і що буде далі
Результати обох локацій яскраво показують: діти прагнуть безпечного, творчого простору, особливо у ці часи невизначеності. Вони потребують дорослих, які слухають, структур, які підтримують, і проєктів, що мають довготривалий вплив. Адже коли діти знову сміються разом, виникає більше, ніж просто гарний момент. Виникає резилієнтність.
Досвід шести місяців проєктної роботи показує: спільна діяльність – це не лише психосоціальна підтримка, це також миротворча робота. Вона діє у малому, тихому, на місцях.
Фото зі Львова:
Фото із Запоріжжя:
