Віктор Ющенко народився у 1954 році. Президент України з 2005 по 2010 рік. У 1999-2001 роках обіймав посаду Прем’єр-міністра України. В 1993-1999 роках був головою Національного банку України. З 2005 по 2013 рік був головою партії «Наша Україна».
Давайте будемо чесними, яка історія цього конфлікту? Почитайте історію, українці ніколи не воювали з українцями. Це не внутрішній конфлікт України …. У нас йде війна Росії проти України специфічними КГБешними методами – через диверсантів, через терористів.
Коли ми говоримо про те, яким чином підтримати миротворчий процес, нам потрібно розробити діючий план. І тільки в такому випадку примус агресора до миру матиме ефект.
Перший принцип – українська територіальна цілісність. Україна не існуватиме без Криму, без Донецька, ми залишимося цілісною країною. Друге, для наших європейських друзів: при загрозі нашої територіальної цілісності, ми захищали основний принцип, на якому заснована Європа вже протягом 60 років, а саме – непорушність державних кордонів, що дозволяє Європі вже багато десятиліть жити у мирі.
Жодна країна сама не впорається з таким натиском, який здійснює Росія. Не впорається Британія, не впорається Австрія, Іспанія, Італія, не впорається ніхто. І Україна не є винятком, але всі разом, якщо ми об’єднаємо свої позиції, якщо у нас буде єдиний план, як врегулювати цю проблему – а це не українська проблема, це європейська проблема – то ми відразу ж досягнемо перемоги.
Подивіться на периметр російських кордонів, він весь усіяний замороженими конфліктами. Що потрібно зробити, щоб черговим замороженим конфліктом не став Крим і Донбас? Пам’ятаєте, як створилися попередні заморожені конфлікти, і не повторюйте цього. Як склався конфлікт у Придністров’ї? Теж саме в Нагірному Карабасі або в Осетії, або в Абхазії. Почерк один – все починалося з доброго наміру, а саме припинення вогню, святая святих. Звичайно! Другий крок, проведення місцевих виборів. Третій крок, легітимізація бандитів. Четвертий крок, отримання особливого статусу, формування анклаву маріонеткового режиму. І в кінці виходить класичний заморожений конфлікт. Давайте не будемо цього повторювати. Це в наших силах. Ми всі говоримо про мир, ніхто не хоче війни. Щоб не вийшло тільки так, щоб дорога, яка вела до миру в Нагірному Карабасі, або в Осетію, або в Придністров’ї, щоб вона, як виявилося, не привела нас до затяжної війни, поки ще холодної.
Влада опускає руки. Але ми розуміємо, що захищати українську землю повинні ми, українці. І ця мобілізація, цей патріотичний дух, який сформувався на Майдані, він перейшов на мільйони людей. Люди готові боротися, захищати свою країну. І ті добровільні військові об’єднання виходили на військові дії без підтримки регулярної української армії. Я думаю, що українська влада все це розуміє, і вона сформує адекватну відповідь. Я сподіваюся на це.